Форма входу |
---|
Категорії розділу | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Світлина "Дня" |
---|
Наше опитування |
---|
Міні-чат |
---|
Друзі сайту |
---|
а> |
Балакають про: |
---|
Статистика |
---|
Головна » Статті » Творчість » Anizk@ |
навіть невзаємне кохання може окрилювати і зігрівати... тепло на серці і радісно не знаєш від чого і так приємно від того і ти навіть безсилий знаходиш сили і щось робиш, робиш навіть з піднесенням ти ніби розквітаєш але якщо на мить зневіришся у власному коханні, на мить засумніваєшся - то стане так погано, що жити не захочеться все стане сірим і ти не живеш, а існуєш тому не варто зневірюватися але і не варто будувати рожевих палаців з того, чого не існує просто реально дивитися на речі часто поруч ходить той, хто щиро любить, просто варто придивитися і не відштовхувати бо коханя не має міри і межі, доки воно живе а ми своєю байдужістю і тупістю вбиваємо його закриваємо очі на реальне і женемося за міражем, не бійся відкрити своє серце але знай кому можна, а кому ні його відкривати бо змучене серце забуває як любити стає черствим воно не може більше любити, бо вбите найсвітліше з точки зору біології серце не може любити як орган але чомусь саме воно болить і радіє і ніби душа є абстрактним, але і їй муляє щось стоїть в горлі як якийсь клубочок непрості відчувають просто треба відчівати мить, момент, секунду, хвилину, форму, суть а ми про це забуваємо і боїмось бути разом,але може треба спробувати? | |
Переглядів: 1356 | Коментарі: 4 | Рейтинг: 3.8/4 |
Всього коментарів: 4 | |||||||||
|