Форма входу |
|---|
Категорії розділу | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Світлина "Дня" |
|---|
Наше опитування |
|---|
Міні-чат |
|---|
Друзі сайту |
|---|
|
Балакають про: |
|---|
Статистика |
|---|
ВсьОГО! в мережі: 1 Чужих: 1 Своїх: 0 |
| Головна » Статті » Творчість » Олянька |
| Вони зустрілись в дощ, усміхались і плакали разом… Вірили, чекали, КОХАЛИ… А потім він пішов… Думав вже ніколи не з’явитись у її житті, а вона мовчала, ковтаючи сльози… Були страждання, біль, самотність… Та час вилікував рани, і вона змогла покохати іншого… І було безмежним їхнє небо, а щастя солодким, як шоколад… А він не міг вибачити собі, ловив кожну краплю літнього дощу, … щоб відчути її ще раз… ВІН ЗРОЗУМІВ ЩО НІКОЛИ НЕ ЗМОЖЕ ЗАБУТИ Він повернувся і розбив її щастя… І були сльози, біль, страждання…САМОТНІСТЬ БУЛИ СЛЬОЗИ…і невідома пустота в душі, яка відреклася щастя К о х а н н я в м і є б у т и с а м о т н і м . [size=15][color=red] | |
| |
| Переглядів: 965 | Коментарі: 5 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 5 | ||||||||||
| ||||||||||