Чи бачили Ви коли-небудь вранішню зіроньку, що з недосяжних небес тихенько опускається на відкриті долоні? Чи відчували тепло погляду, що ледь-ледь торкається душі, незбагненно гарячим полум’ям спалахує і знову погасає? Чи вірили в диво?.. А я вірю!!! Можливо навіть більше, ніж будь-коли вірила…У моїм серці оселився ангел, який запалив там вічний вогник надії... Схиляю голову перед найсвятішим, добрим, вічним. Поклоняюсь дружбі! Нехай завжди сяють на життєвому небосхилі імена тих людей, які бережуть мою душу, вірять в мене і супроводжують мій життєвий шлях світлою усмішкою і дарують найцінніше, що лиш є на світі ─ справжню любов. Кажуть, друг ─ це обраний нами родич. Небеса посилають його, як турботливого, рідного ангела. Він завжди вірний, надійний, відвертий і ,мабуть, трішечки дивак. Його душа чиста, серце безмежне, а очі сяють незбагненною радістю. І так приємно прокидатися вранці з думкою про те, що є з ким розділити турботи дня прийдешнього, є з ким вірити у казку. Нехай ця віра буде незрозумілою, але вона ніколи не похитнеться, вона, як Бог, невмируща і велична. Я щаслива, що мої друзі є! Вони завжди готові підтримати, вони ніколи не покинуть мене, вони вселяють в мене оту крапельку щастя, якого іноді так не вистачає. Тільки завдяки їм я навчилась жити і завжди слухати свого серця, тільки завдяки їм моє життя яскраве, веселе і таке прекрасне. З ними я будую свої плани на майбутнє, іноді наївно мрію, іноді просто тихенько плачу. І головне, знаю, що мене зрозуміють і ніколи не відштовхнуть. Дружба ─ це не лише «дежурні» фрази, не тільки пусті слова, що насправді не мають ніякого значення, це перш за все вчинки, розуміння і ота не зрівняна ні з чим світла любов, що осяває наші дні своїм гарячим полум’ям. Дружба ─ це щось святе, неосяжне, величне… Не паплюжте її, будь ласка, бо наші будні людськими руками так часто перетворюють дружбу на бридкий смітник. Наповнюйте її надією, вірою, радістю, НЕХАЙ ВОНА ЖИВЕ!!!! Схиляю голову перед своїми справжніми друзями!.. Нехай святиться безсмертне ім’я ─ ДРУЖБА!!!
|