В цім світі важко не любити.
Нехай фальшиво – все одно зігрій!
Я божеволію! Стомилася молити
Про здійснення таких наївних мрій.

Не підпускай так близько – обпечешся!
Я – не вогонь, я – льодяний кришталь.
Побачиш, ніжно, легко доторкнешся…
Так холодно… Мабуть, занадто… Жаль…

Пробач за те, що ти мене кохаєш.
Я теж люблю. По-своєму, прости.
Ти наді мною небо все тримаєш.
Коли ж ти стомишся уверх іти?

Так хочеться сказати, що кохаю.
І я скажу, іще не раз скажу.
Ти ж розумієш: це неправда. Знаю…
« І я тебе… Збреши ще раз, прошу!»