Форма входу

Категорії розділу

Всяке [21]
Писаки про політику [1]
3-ій курс мав можливість чути ці опуси на ТПЖ. нехай всі тепер зможуть їх прочитати.
Творчість [51]
сюди можна закидати всі свої опуси, якщо маєте бажання їх показати аудиторії

Світлина "Дня"

Наше опитування

Чого найбільше не вистачає факультету журналістики?
Всього відповідей: 164

Міні-чат

Друзі сайту

Stud-Times Львівські флешмоби

Балакають про:

  • шо слухаємо? (106)
  • дещо для навчання (4)
  • Коли ти востаннє?.. (500)
  • Кого ти підтримуватимеш на президента? (9)
  • І ше одна забавка (127)
  • Статистика


    ВсьОГО! в мережі: 1
    Чужих: 1
    Своїх: 0

    Ви увійшли як Чужий | Група "Гості"

    Писаки

    Збірка текстів

    Головна » Статті » Всяке

    павутина
    Брудне скло маршрутки. Тяжкий німецький рок від Oomph!. Сіре від хмар і пилюки небо і картинки, що змінюються за вікном. Запах чоловічого поту змішується з ароматом жіночих парфумів. Зрештою і моїх теж. Оригінальні дільче габана. Мамин подарунок…
    Створюється ілюзія як у випадку з ліфтом. Таке враження, що маршрутка не рухається, а змінює простір навколо себе. Картинки за подряпаним вікном невпинно змінюють одна одну. Я десь посеред лабіринту стін, сітілайтів, біг бордів, крамничок, супермаркетів, будівель, просто стін. Я десь посеред павутини… доріг, мостів, дротів, ліній кабельного і електропередач. Тільки б не заплутатись. Птахи. Голуби. Такі ж сірі, як і небо. Десь високо, вгорі… над павутиною, в не такому щільному її шарі. Тільки б не завязти в тому всьому. Їм легше виплутатись. Вони вище, вони в небі. Вони мають крила. А ми – внизу. Біля самісінького центру павутини. Біля її ядра. Ми погрузли в ній. Дурненькі. Думаємо, що всім керуємо самі, хоча це павутина керує нами. Ми – її маріонетки. Нам не виплутатись. Але до дідька павутину! Ми самі її сплели. Навіщо ж тепер нарікати? Хочу літати. Він обіцяв мене навчити. Тільки дечим доведеться пожертвувати. Але воно того варте. Він казав що не дасть мені впасти. А якщо я і впаду, то він допоможе злетіти знову. Але… що далі? Він сам впав. Йому ніхто не подав руки. Його затоптала вона. Втопила а калюжах мертвих ідей. І де та справедливість, «яка переможе»? покажіть її мені! Покладіть у змерзлі долоні. Покажіть втомленим від світла очам… мовчите. Правильно. Її нема. Є лише павутина. Міцна й колюча. Вона всюди. Хочу там де її нема. Десь далеко. Але вона мене не відпустить. Вона сильніша за метал.
    Категорія: Всяке | Додав: капуста (09.12.2007) | Автор: ірина
    Переглядів: 855 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 3.0/1
    Всього коментарів: 2
    05.02.2008
    2. Наталя Ліхновська (NataLEE) [Матеріал]
    І мені так здається :-))

    16.01.2008
    1. Петрович Віктор Андрійович (Воїн) [Матеріал]
    – А, ничего особенного. Все люди чем то похожи на тот Мир, которому принадлежат. – Флегматично откликнулся его симпатичный двойник – кажется, его недавно назвали по имени: Хокри. – Чем больше это сходство, тем лучше человек вписывается в картину своего Мира. В каждом из твоих соотечественников есть нечто, напоминающее феномен, который вы наивно называете «Сердцем Мира» – Стержень, дарующий вам силу. Поэтому среди вас так много хороших магов… и ты – один из них! Ты вообще очень хорошо вписываешься в картину своего Мира, а твой спутник очень плохо вписывался в картину своего. Собственно говоря, именно поэтому ему и удалось оттуда ускользнуть… Но это не значит, что он совсем не похож на Паука!
    – Звучит не очень то привлекательно! – Вздохнул я. – Вот уж никогда не думал, что похож на какого то паука…
    – А это очень забавно: ты не одинок в своей неприязни, почти все твои соотечественники недолюбливают пауков… знали бы они, почему! Да, ты действительно никогда не думал, что похож на паука, но это не мешает тебе постоянно плести свою собственную паутину. – Безмятежно отозвался наш добровольный лектор. – Знаешь, а ведь твой Мир – одно из самых страшных мест во Вселенной, гость! Он оплетает своей паутиной всех, кто там родился, и никому не удается ускользнуть… Но хуже всего, что вы сами учитесь у своего Мира этому искусству: с первых же дней жизни каждый начинает плести свою паутину, стараясь заманить в нее всех, кто окажется поблизости – и вам это нравится! Нам кажется, что во всех вас есть что то неуловимо отвратительное – такими вас делает ваш жуткий Мир… Если посмотреть на твою родину нашими глазами, можно содрогнуться: миллиарды живых существ, навсегда увязшие в липкой паутине, продолжают старательно плести ее до последнего дня своей короткой жизни. Вы тратите слишком много сил на то, чтобы сплести свои собственные сети, и на то, чтобы вырваться из чужих, но паутина устроена таким образом, что все попытки освободиться приводят к тому, что вы увязаете глубже и глубже… Безнадежно! Именно поэтому вы так быстро стареете и умираете: у вас не остается сил на то, чтобы просто жить – даже такой обычной жизнью, какой живут самые слабые существа из Мира Стержня, который стал твоей новой родиной… А вот и место, которое вполне подходит для беседы с гостями, тебе так не кажется?

    Макс Фрай


    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]