Форма входу

Категорії розділу

Всяке [21]
Писаки про політику [1]
3-ій курс мав можливість чути ці опуси на ТПЖ. нехай всі тепер зможуть їх прочитати.
Творчість [51]
сюди можна закидати всі свої опуси, якщо маєте бажання їх показати аудиторії

Світлина "Дня"

Наше опитування

Чого найбільше не вистачає факультету журналістики?
Всього відповідей: 164

Міні-чат

Друзі сайту

Stud-Times Львівські флешмоби

Балакають про:

  • шо слухаємо? (106)
  • дещо для навчання (4)
  • Коли ти востаннє?.. (500)
  • Кого ти підтримуватимеш на президента? (9)
  • І ше одна забавка (127)

    • Статистика

    ВсьОГО! в мережі: 1
    Чужих: 1
    Своїх: 0

    Ви увійшли як Чужий | Група "Гості"

    Писаки

    Збірка текстів

    Головна » Статті » Всяке
    Без
    Ця ніч на смак як молоко холодне
    І як джаз у вухах,
    Ця ніч на подих майже злість,
    І майже подив,
    Ця ніч ростить в мені
    Безмежність світу,
    Цю ніч не можу я заснути...
    В дорогу кличуть очі вітру шепітливі,
    Десь на шляху шукати ритму,
    Й у темряві вдивлятьсь риму,
    Прими у балеті із життя,
    На колір білі,
    Як чорно-сірі фото.
    Змішалися піском,
    Шкода не повернеш
    Часів, на сотні років,
    Та не упинеш потяг.
    І ти як вигнанець,
    Ведеш війну,
    Що майже й проти себе,
    Що також проти всіх!
    Ти гнеш залізо душ,
    І палиш десь себе,
    У димі загорілись зорі,
    Небо в шоколад,
    Небо в хуртовині,
    Небо в спогадах та вигадках,
    Сьогодні хтось реальність зумів цю розтягнути,
    До неможливого,
    Й змусили повірити,
    Змусили замріяти,
    Мене таку до безкінеччя вперту.
    Гортаючи аркуші назад,
    Вигадуєш автівку часу,
    Й банальним світ колись цей виглядав,
    Крізь мармурові очі,
    Що в янгола із глини,
    У вічність дивиться,
    Перетворюючи ці стіни у безмежність,
    Аж поки Хтось не скаже «Уперед!»
    І не зітре цей світ у чорну яму.
    Ці янголи пеклись в печі,
    Проходили крізь пекло людства.
    Цих янголів ростили наче хліб.
    Цих янголів кохали у думках,
    Не такі вже й підлі люди.
    Тебе! Тебе! Тебе і більш нікого!
    Не хочу забувати та боятись!
    Тебе! Тебе! І лиш тебе!
    Я буду пізнавати в сторінках і у дорозі,
    Крізь шибку,
    Витерту піском, та
    Змиту снігом,
    Що топиться від теплих рук,
    Руйнуючи чиюсь красу,зливаючи у краплі та веселки,
    всю цю досконалість.
    Згортаючи у сірі гори,
    В підземеллі,
    У царстві від щурів.
    Я буду жити й далі,
    Не зважаючи на Зараз,
    Я буду пити пиво та вино,
    Й плекати всі диво-думки,
    В порізанім картоні.

    П.с. тільки чому сфера- оптимальна фігура, чому нею не є клітинка? Можливо тому, що світ вигадали не ув*язнені?
    22 грудня 2007 року. (На щастя ця ніч є найдовшою)

    Категорія: Всяке | Додав: Німа (23.12.2007) | Автор: Німа
    Переглядів: 815 | Коментарі: 4 | Рейтинг: 4.3/3
    Всього коментарів: 4
    08.02.2008
    4. Наталя Ліхновська (NataLEE) [Матеріал]
    Таке ми не усвідомлюємо, таке ми відчуваємо.

    17.01.2008
    3. здрок ірина (капуста) [Матеріал]
    народ... шо ви гоните.... то просто потік свідомості. не більше і не треба все якось двозначно сприймати

    16.01.2008
    2. Петрович Віктор Андрійович (Воїн) [Матеріал]
    Ихи, носимо в собі:) Наприклад: дитина, твір, любов, нужда, ихихихихихи... На все свій час smile

    11.01.2008
    1. Наталя Ліхновська (NataLEE) [Матеріал]
    [size=14]Деколи те, що ми так довго носимо в собі, не хоче нас покидати - воно цекає свого часу..
    ЧЕКАЙ

    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]