я не давитиму на сльозу (ви ж всі не Івани Андрійовичі-), але, може,вона надавиться сама-).... Мій дім далекувато... час від часу я змушена їхати до нього, бо він, бачте, скучає... що разу, коли я приїжджаю до нього, він руйнує усі мої примарні і дещо дитячі ілюзії про те, що Україна українська, що її діти люблять її, а її дорослі поліпшують її життя... 27 годин страху - і я вдома... за ті 27 годин, хоч дещо і зіпсовано, враховуючи замазані від часу вікна, але я бачу Україну... і я бачу її зміни.. тільки-но зайшовши у вагон, чую голоси, які можуть подобатись, можуть не подобатись мені, але які українські.... проспавши годин 10, я прокидаюсь під голоси, які вже дещо інші.. якісь відкритіші і мокріші.. вони кажуть "чІпсов нЄ желаЄтЄ??..а, может, водІчку мІнЄральную, а?".... в жасі засинаю...якщо пощастить, години три просплю, не прокидаючись.... вони минають.. я відкриваю очі... тут вже можна вуха не вмикати. Очей достатньо - все видно.. обличчя пом"ятіші (хоча! але ти наївна! вони пом"ятіші не від того, що тільки-но з ліжка!!. в них третій день п"янка, дитино!)....українську чую рідко.....ще сім годин - української не чутно.............підїжджаємо до мого вокзалу.. приїжджаю додому... біжу вулицями, щоб побачити те, чим жила всі попередні 16...

я зустрічаю свою ріднесеньку подругу... намагаюсь згадати расайську мову... важко, але вона пригадується.... говорю по-расайськи.... біжу вже вулицями міста з подругою... знайомі стежки.. до болю знайомі... упс... під деревом дядько лежить.. заснув?... балван (думаю собі)... фє... скільки можна пити?... пригадую, як рік тому бігла з подругою тими ж стежками - наче цей же дядько тоді валявся від "щастя" під деревом, наче....о.. ще один спогад... тоді, бігши цими стежками, я обговорювала політику чи щось заполітизоване зі своєю подругою... говорили про те, щоб Донбас відділився, відійшов до Росії, щоб мова була - російська, щоб українська - нафіг з пляжа, і да здравствуєт вєлікій і красівий Путін (нє то, што єтот... в шрамах.) !!!!!.......

мої ногі ватні... кажу:" чуєш! яка російська? вам ніхто не заважає спілкуватись російською! але і ви ж майте совість! живемо в Україні, про Конституцію говорити вже не будемо, але мова ж в неї є власна , а не запозичена!!!. так поважайте це і знайте її !!! історія зробила своє діло!!!....вже "вибачте", але якось так сталось, що Луганська, Дон., Харківська області її кордони охопили!!!!!!!!!!! "..... пауза.. думаю, може мене розуміє хоч ця людина.. тиша переривається вбивчим "я расіянка! і язик мой радной русскій!!! і украінский мнє до лампочкі!".... я починаю наводити аргументи, які вже писала Ксенька (про насильне заселення росіянами, про знищення українців)... вона каже :"мнє всьо равно. я русская".........................ще якісь питання? маєте сумніви, що ми маємо дві нації??...верніше ні.. ми маємо одну націю і одну напівнацію...перша любить себе і має повагу до інших, в останніх же все зводиться першого пункту...........вибачте, що так багато. наболіло...