Збірка текстів
павутина
Брудне скло маршрутки. Тяжкий німецький рок від Oomph!. Сіре від хмар і пилюки небо і картинки, що змінюються за вікном. Запах чоловічого поту змішується з ароматом жіночих парфумів. Зрештою і моїх теж. Оригінальні дільче габана. Мамин подарунок…
Створюється ілюзія як у випадку з ліфтом. Таке враження, що маршрутка не рухається, а змінює простір навколо себе. Картинки за подряпаним вікном невпинно змінюють одна одну. Я десь посеред лабіринту стін, сітілайтів, біг бордів, крамничок, супермаркетів, будівель, просто стін. Я десь посеред павутини… доріг, мостів, дротів, ліній кабельного і електропередач. Тільки б не заплутатись. Птахи. Голуби. Такі ж сірі, як і небо. Десь високо, вгорі… над павутиною, в не такому щільному її шарі. Тільки б не завязти в тому всьому. Їм легше виплутатись. Вони вище, вони в небі. Вони мають крила. А ми – внизу. Біля самісінького центру павутини. Біля її ядра. Ми погрузли в ній. Дурненькі. Думаємо, що всім керуємо самі, хоча це павутина керує нами. Ми – її маріонетки. Нам не виплутатись. Але до дідька павутину! Ми самі її сплели. Навіщо ж тепер нарікати? Хочу літати. Він обіцяв мене навчити. Тільки дечим доведеться пожертвувати. Але воно того варте. Він казав що не дасть мені впасти. А якщо я і впаду, то він допоможе злетіти знову. Але… що далі? Він сам впав. Йому ніхто не подав руки. Його затоптала вона. Втопила а калюжах мертвих ідей. І де та справедливість, «яка переможе»? покажіть її мені! Покладіть у змерзлі долоні. Покажіть втомленим від світла очам… мовчите. Правильно. Її нема. Є лише павутина. Міцна й колюча. Вона всюди. Хочу там де її нема. Десь далеко. Але вона мене не відпустить. Вона сильніша за метал.
|
Категорія: Всяке | Додав: капуста (09.12.2007)
| Автор: ірина 
|
| Переглядів: 791
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[
Реєстрація |
Вхід ]
