сірою кольоровістю вона вимірювала будні будні любили її кольори музикою вуст складала пісні незабутні незабутні слова шептали вітри шептали солодкі та ніжні казки казковою ковдрою вкривали сміх-сльози сміх плакав а плач той сміявся...не так як завжди! не так як хотілось так падали грози не так як бажалось складалися фрази не так як складалось їй снилися сни не так їй приснились численні образи не так ображались й лукавили ми на серці наклали тонесенькі шви на думці застигли мільйони мелодій на тілі залишились краплі пітьми на грудях ще плачуть творці цих рапсодій де автор трагедій? мабуть скажеш ти...
|