Форма входу

Категорії розділу

Олянька [6]
Петрович (Воїн)(Aslan) [2]
romanbaluk [2]
написане під впливом життя...
Lju [2]
Щось таке, що певно сподобається не всім
Здрок Ірина (та що капуста) [1]
клепсидри зеленого часу
PUMA (INNA SAGAYDAK) [5]
"там, де я"
Anizk@ [6]
Відьмочка [27]

Світлина "Дня"

Наше опитування

Чого найбільше не вистачає факультету журналістики?
Всього відповідей: 164

Міні-чат

Друзі сайту

Stud-Times Львівські флешмоби

Балакають про:

  • шо слухаємо? (106)
  • дещо для навчання (4)
  • Коли ти востаннє?.. (500)
  • Кого ти підтримуватимеш на президента? (9)
  • І ше одна забавка (127)
  • Статистика


    ВсьОГО! в мережі: 1
    Чужих: 1
    Своїх: 0

    Ви увійшли як Чужий | Група "Гості"

    Писаки

    Збірка текстів

    Головна » Статті » Творчість » Lju

    Без назви
    I Wanna Heal I Wanna Feel
    What I thought was never real

    I Wanna Heal I Wanna Feel

    I wanna find something I wanted all along

    Здається все правильно, все реально, і більше нічого непотрібно. Та це брехня. Думки та мрії переплітаються, зав’язуються вузликами та розплутуються...їх поєднує ідея – задум неможливого, чогось такого, сильного та занадто емоційного, що б могло примусити плакати від болю... Для чого? Щоб не забувати що таке відчуття. Присутність чогось незвичного підсилює емоції, серце б’ється пришвидшено, пульс стає частішим, очі сльозяться від страху, що це зможе закінчитись або початися знову. Тепер все правильно, все реально і більше нічого не потрібно! Like moving pictures in my head, for years and years they’d playd…все щастя навколо – вдавання, ніщо не врятує від порожнечі в своїй рідній брехні, в своєму злому світі, що акумулює усе болісне та стражденне усіх твоїх життів. Це існування! Але, здається, все правильно, все реально і більше нічого непотрібно...НІ! Це вже колись було, вже звучало у моїй голові! Нестримне коло повторень розірвати ідеєю в якій породжується джерело відчуттів. Запахи навколо, вони все ті самі. Йду наосліп по доторках, наосліп у мовчанні. Шукаю себе і я .. ВСЕ ..не .. ПРАВИЛЬНО!.. маю сил.. ВСЕ.. терпіти.. РЕАЛЬНО.... ще..........БІЛЬШЕ.. хоч...НІЧОГО.......один раз це ... ............НЕПОТРІБНО!!!!!....... знову. Перетворитися в персонаж, відчути роль та не замислюючись про хибність сценарію прожити наступне сценічне життя. Крок назад. Від незалежності вибору, і я забуваю попередній крок. Неможливо повернутись в попередній стан. На мене чекає нескінчена кількість варіантів. Кожен рух неодмінно змінить усе!!! Крик. Багато крику! Це кінець, бо не має сил зробити хоч порух. Присутність переважує ці невидимі терези правосуддя долі та Закону життя. Прожити кожен день інакше! Насичено та неповторно, щоб наповнити знаннями іншу шальку терезів! Знання завжди важчі. І з кожним грамом я наповнюватиму бездонну посудину життям. WITH YOU! Існування перетворюється в життя, а різноманіття витісняє вічну присутність. Невже Тебе? Я знову тут з тобою у відчуттях. Ти ворог. Я відчуваю страх, його видно по очах, що виблискують болем. Боюсь втратити тебе, бо ти один у цім безмежнім вигаданім світі, що буде завжди поряд. Ти – це Я! Ти – це страх повернутися назад, страх, що примушує рухатись далі – тікати, оминати, переборювати. Невже це непотрібно, тікати від тіні? І Всі ті мрії заперечені тобою, грубою реальність, вона контролює, я не бачу, треба жертвувати... слізьми... Так легше. Поза моїм бажанням УСЕ.. РЕАЛЬНЕ=ПРАВИЛЬНЕ..... Ні , це хоч колись скінчиться? < It’s never ending… > Десь на поверхні мрій – інакший світ.. Який притягує мене з холодної безодні. Я відчуваю, під ногами тане вічний лід... І я тікаю із минулого в сьогодні. And that is all gone… Я перероблю кожен неправильний рух, зроблений мною, я переправлю своє ім’я, напишу його навпаки, визнаю свою провину, заберу весь сором у могилу, берегтиму мовчання.

    Відчуття навіть у доторку до клавіатури. Хтось так читає ковзаючи подушечками пальців по символах, користуючись лише відчуттями, позбавлені дару бачити; я ж тим мрію, відчуття у кожній літері. . Кожен доторк до літери – це дія, що своїм процесом завжди буде присутня, навіть якщо стерти, лишиться спогад, присутність, вона переслідуватиме мене усе життя. Ні, не існування! Відмовляюсь від цього. І моя душа постійно мріятиме, придумуючи неймовірне, нездійсненне, смішне, трагічне, сумне, дитяче, казкове...., але аж ніяк не реальне, бо Реальності для нас й так забагато. And now…
    I won’t trust myself with You

    In the memory you will find me...
    Eyes burning up
    The Darkness holding me tightly

    Until the Sun rises up.

    Категорія: Lju | Додав: Lju (15.01.2008) | Автор: Lju
    Переглядів: 495 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 5.0/1
    Всього коментарів: 2
    16.01.2008 Спам
    2. Ludmila (Lju)
    ти просто сонечко! wine

    16.01.2008 Спам
    1. roman (respect)
    то якось плаксиво... все буде добре!!! я є тут love icecream flower flower flower bash

    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]