Форма входу

Категорії розділу

Олянька [6]
Петрович (Воїн)(Aslan) [2]
romanbaluk [2]
написане під впливом життя...
Lju [2]
Щось таке, що певно сподобається не всім
Здрок Ірина (та що капуста) [1]
клепсидри зеленого часу
PUMA (INNA SAGAYDAK) [5]
"там, де я"
Anizk@ [6]
Відьмочка [27]

Світлина "Дня"

Наше опитування

Чого найбільше не вистачає факультету журналістики?
Всього відповідей: 164

Міні-чат

Друзі сайту

Stud-Times Львівські флешмоби

Балакають про:

  • шо слухаємо? (106)
  • дещо для навчання (4)
  • Коли ти востаннє?.. (500)
  • Кого ти підтримуватимеш на президента? (9)
  • І ше одна забавка (127)
  • Статистика


    ВсьОГО! в мережі: 1
    Чужих: 1
    Своїх: 0

    Ви увійшли як Чужий | Група "Гості"

    Писаки

    Збірка текстів

    Головна » Статті » Творчість » Anizk@

    Сьогодні п"ятниця....
    Сьогодні п"ятниця....

    Не знаю чому, але місто окрилених веж здавалось красивим,як ніколи.Звичайно бо кожен день є по свому красивим.Сонце було червоно золотистого кольору,воно ще ніколи не було таким насиченим,вже вечір і воно скоро скриється кудись в далечінь.Як мені хотілось полетіти туди куди й воно але нажаль я не можу,я немаю крил. Не щодавно впав дощ на скощену траву і запах ,той запах залишеться в мому серці на завжди.Я йду біля Ратуші,в моїй голові крутиться єдина мелодія Yann Tiersen - La valse d'AmelieНаправду Львів здавався як маленький Париж,перейшовши на вулицю Валову я думала шо я в Празу.Привітні люди йшли і усміхались,мені було приємно бачити їх.Душа раділа і я не шла, я немов би летіла на крилах ,вітер ,цей чудесний вітер він немов піднімав мене і ніс кудись далеко далеко...я летіла бігла ,і знову я летіла та бігла,танцюючи вальс,віденський вальс,мені було паралельно шо про мене скажуть люди в моїй голові лунала французька музика,музиканти котрі сиділи по вулицях грали мелодії душі,хтось грав блюз а хтось грав якусь невідому романтику .
    .......Я сижу на прірві в Шевченківському гаю,день здавався таким прекрасним,але він пролетів настілььки швидко,а мелодія не закінчувалась.І чомусь мені стало настільки погано з моїх очей потекла невідома мені рідина..Що це?- я немогла відповісти шо це.Вони лились та лились.Сльозина була кришталевою ,вона потрапила на землю і з неї виросла квітка.Я зірвала її,і почала гадати!Любить не любить,любить не любить,любить не любить,не любить?- листочки кінчились.Як не любить?- та не може такого бути....І сльози продовжували текти та текти.
    -Мені здалось чи мене хтось кликав?
    Я повертаю голову в ту сторону звідки лунав крик,а там нікого,і тут щось чи хтось провів рукою по мому плечі і знову нікого..Я сижу на прірві і мені здавалось шо я шизофреник.
    Тут мій погляд зконцентрувався в повітря і я побачила англела,він був білий з довгим русявим волоссям,він був не таким як описують ангелів..
    Галявина потроху вкрилась в ніхно рожеві маки,а сльози не переставали текти.В мене плакала душа………але не зважаючи на це я думала про все хороше шо тіки було у мене.

    Доля
    Доля така зрадлива,а боротьба за життя стала неможлива…
    Все стає наче квадратним,і життя твоє стає в`язнем загратним…
    Минуле наче озвалось і теперішнім назвалось…
    Все вкривається пилом,і плями крові вже не змити милом…
    Вірити немає більше у що…
    А стояти на місці це зовсім не то
    Це просто нуль,нуль і водночас нічого
    Нічого страшного,та я боюсь такого
    Це просто проблема,в горлі сидить дилема
    Залишитись не можна,хвилює проблема кожна
    Та ось має настати та мить переможна
    Але тут скаже людина кожна
    Це лише твоє життя і немає з нього вороття
    Ти повинен бути сильний,а не від петлі ,що на шиї синім
    Ти повинен боротись а не назад дивитись щоб на щось не напоротись
    Ти повинен молитись і не дай Бог помилитись
    Бо помилка наче вузол на шиї
    Враз перетворить всі плани на помиї
    Зітре твою думу у порох,а тоді настане і морок
    Душа похолоне а дух деградує
    Від болю в душу ніщо не врятує
    Та вірити варто у те що нас чує

    Категорія: Anizk@ | Додав: Anizk@ (27.03.2008) | Автор: Anja
    Переглядів: 583 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 1
    01.04.2008 Спам
    1. Оляня (Олянька)
    треба вірити у щастя, і воно обовяково прийде. сумний вірш... хоч насправді житя не завжди сіре

    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]