Форма входу

Категорії розділу

Олянька [6]
Петрович (Воїн)(Aslan) [2]
romanbaluk [2]
написане під впливом життя...
Lju [2]
Щось таке, що певно сподобається не всім
Здрок Ірина (та що капуста) [1]
клепсидри зеленого часу
PUMA (INNA SAGAYDAK) [5]
"там, де я"
Anizk@ [6]
Відьмочка [27]

Світлина "Дня"

Наше опитування

Чого найбільше не вистачає факультету журналістики?
Всього відповідей: 164

Міні-чат

Друзі сайту

Stud-Times Львівські флешмоби

Балакають про:

  • шо слухаємо? (106)
  • дещо для навчання (4)
  • Коли ти востаннє?.. (500)
  • Кого ти підтримуватимеш на президента? (9)
  • І ше одна забавка (127)
  • Статистика


    ВсьОГО! в мережі: 1
    Чужих: 1
    Своїх: 0

    Ви увійшли як Чужий | Група "Гості"

    Писаки

    Збірка текстів

    Головна » Статті » Творчість » Anizk@

    РЕДКАР
    Вони їхали в червоній машині....грала музика..ніби в останнє..він стискав її руку...вона думала шо божевільна..з її очей текли сльози..їй нічого не хотілось..тіки стати мульною бульбашкою і полетіти в небо..просто зникнути..шоб її ніхто не знав...ніхто не пам"ятав...
    Насправді це не тяжко...переїхати в інше місто ...поміняти прізвищ...зробити пластичну операцію..- так подумала собі вона...
    Він сидів біля неї..і тимав її руку... слухав її пульс..який таки ледве стукотів......його майже не було чути...він був самотній ...його очі ще б трішки не обливались сльозми,вони блещали.але він не давав шоб вони текли ..вона знала..шо це можливо в останній раз...вперше та в останнє..вона сильно боялась...краще б її не було..так подумала вона..і машина зупинилась..пісня перестала грати..і все шо було казкою..стало такою гіркою правдою....чомусь він знав шо вона праваю..і краще шобю вона зникла..вона сказала прощавай..закрила двері червоної "Ауді"..і пішла переходячи до рогу..а він дивився в віконце і здавалось його очі були всі в сльозах..але вона немогла нічого зробити..тому шо сама неналежала собі.....

    Вони їхали в червоній машині...
    Це було сумно здалося би кожній людині
    Вони трималися за руки...
    Та час наближався їхньої розлуки
    Неначе бульбашка із мила
    Вона почувала себе як не людина

    В душі палав дикий вогонь
    І сльози тихо котилися зі скронь
    Вона просто сиділа і відчувала тепло їхніх долонь
    А в серці по троху згасав дикий вогонь

    Він був самотній наче дощ холодний
    У скроні дико пульсвала кров
    А серце просто спалювала любов
    Він втратив все чого бажав
    І ось вона - та яку кохав
    Та котру не хотів а втрачав...

    І взраз все зупинолося
    В голові все перкрутилося
    Гірка правда не принесла втіх
    Вона встає іде і не чути сміх
    І здається що кожен крок ї це гріх

    Вона пішла а він лишився
    В мареві спогадів наче втопився
    Ні він був спокійний він не злився
    А лише як у сні у слід їй дивився

    Категорія: Anizk@ | Додав: Anizk@ (26.03.2008) | Автор: Anja
    Переглядів: 581 | Рейтинг: 4.0/1
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]