Хтось на мечах вивершує свій дім,
Хтось заробляє на чужому горі
Наш символ - поле, й хлібороб на нім,
Жне золото пшениці в ранню пору.

Але чомусь не вірять люди ті,
Що буде добре, вивершим державу
Тікають десь вони в чужі світи
Виборюють все для чужинців славу.

Не хочуть ждати час отой, коли
і в нас в країні щастя день настане
Хоч козаками були прадіди
На внуків дивишся - одні цигани.

Чи довго будем ждати тих часів,
коли повірять-буде Україна
щоб дух Тараса десь на крусі сів
і засміявсь від щастя, мов дитина.

Щоб гомоніли дикії степи,
І море десь внизу там клекотіло,
А зараз - зпіпим зуби і терпи,
Сказать щоб потім - варте того діло!

*******************************
Молитва до Шевченка
Устань, Кобзарю, подивися,
на цей страшний ганебний світ
В яку неславу покотився
Весь гордий наш козацький рід.

За що боролися віками
Вкраїни вірнії сини
Розпродали між москалями
Татарчуки та їх сини.

Здобули волю? Що їз того?
Нема від неї і слідів
Бо замість Бога пресвятого
Молились в Раді на жидів!

Продали все, ми без нічого
Хоч сидимо все тихо, що ж
З великого і до малого
Ми терпимо, хоч скільки мож?

Чекать, Надіятись, Любити
знов вірити у лохотрон
І ждать, які ж тепер бандити
Залізуть на державний трон?!!

Отак, Кобзарю і живемо
Від виборів та балачок
Ніяк ми ще не відійдемо
І не засвоїмо урок.
Нема при владі українця, що указав би правди путь
Ведуть нас завжди до гостинця -
Прийдем чомусь куди-небудь

Тобі ми вірим, більш нікому
не ймемо віри в світі цім
бо на Майдані ще одному
Не знатимем за що стоїм.

Отак молюсь тобі, Кобзарю
звертаюсь в небо із землі
Бо віра в тебе нас тримає
І хліб пахучий на столі.