Можливо я б не звернув на це такої великої уваги, але цього разу це сталося не з кимось, а з моїм татом. Просто до такого докотитися могли лише в Україні і моя журналістська натура не дозволила мені нічого про це не написати. А було все так. Тато повертався ввечері з роботи. Їхав на маршрутному таксі №53 від Привокзальної до центру. Це був звичайний маршрут звичайної жовтої „газельки”. Спокійно доїхавши до кінця вулиці С. Бандери, де вийшла половина пасажирів, водій поїхав далі за маршрутом, а саме вниз по Коперніка. У автобусі було двоє стоячих пасажірів. Всі сидячі місяця були зайняті (мені ніщо не заважало випитати у тата всі деталіJ). І тут почалося. Під час спуску повз „воротаря” в „газелі” просто ВІДПАЛО (!) праве заднє колесо разом з половиною всього заднього мосту! Точніше 2 колеса, бо у цього транспортного засобу подвійні задні шасі. Тато помітив це першим, бо сидячи на задньому сидінні відчув сильний удар „чогось” об асфальт і відразу виглянув у заднє скло. Проте найцікавішим є те, що водій продовжував спускатися далі, так ніби щойно втрапив у чергову вибоїну на дорозі. Спочатку я не повірив татові. Як маршрутка може їхати без заднього колеса?! Проте згодом все стало зрозумілим. Думаю кожен з вас мав можливість їхати транспортом такого типу, і Ви мабуть зауважили, що з лівого боку є ряд з подвійними сидіннями, а з правого лише одинарні. Оскільки всі місця були зайняті, а відпало (!) праве колесо то, ваговий баланс дозволяв рухатись далі. Так 53-ій проїхав ще близько 15 матрів! Звучить як уривок з фантастичного кіно, але це правда! Принаймні у мого тата немає підстав розказувати неправду, чи перебільшувати, а я, в свою чергу, не маю підстав для того, щоб не вірити йому! Що було далі. Далі тато крикнув до водія через увесь салон: „Та гальмуй, в тебе колесо відлетіло!!!”  Після цього почалася паніка. Серед пасажирів було кілька старших жінок, які в ту ж мить почали кричати, ойкати і розмахувати руками. За словами батька водію на вигляд було не більше 25-ти років. Почувши вигук мого тата, він відразу повернув кермо вправо. Таким чином машина різко повернула і нахилилася в правий бік. Оскільки заднього правого колеса не було, то все навантаження перейшло на передню тягу і колесо.  Не витримавши, вона вмить зламалася і маршрутка просто завалилася на металеву огорожу біля управління міліції на горі Коперника.. Саме вона завадила повному перекидання транспортного засобу. Все відбувалось протягом кількох секунд. Ще кілька хвилин всі пасажири і водій були в стані шоку. На щастя ніхто серйозно не постраждав. Мабуть через те, що, після вигуку мого тата всі сиділи на місцях і міцно тримались. Та й швидкість була близько 40 кілометрів на годину. Лише двоє стоячих мужчин трохи вдарились об корпус. Далі всі з труднощами та не без допомоги покинули салон. Згодом, трохи покричавши, народ позабирав свої 1.25 грн. і посідав на інші маршрутні таксі, що їхали повз. Не маючи, при цьому, жодної гарантії, що десь там в когось знову щось не відвалиться під час руху...  Щорічний технічний огляд, це ж бо лише формальність...Водій увімкнув „аварійку”, дістав з кишені пачку цигарок і пішов збирати втрачені частини своєї „газелі”... Мій тато пішов до дому пішки...

Пе. се. Щасливої дороги, дорогі Львів’яни!

Пе. пе. се. Жаль, що в мобільному телефоні мого татка немає камери.....